Довкола вибухів у Дніпрі розгорнувся черговий скандал.
Спочатку нардеп Геннадій Москаль заявив, що віце-губернатор Іван Ступак може стояти за цими вибухами, оскільки зацікавлений встановити свій вплив в УСБУ Дніпропетровської області. Потім депутат облради Вікторія Шилова, яку недавно виключили з ПР, робить заяву, що готова дати свідчення щодо можливої причетності Ступака до терактів. Ступак одразу заявляє, що подасть на Шилову в суд за наклеп. Наступного дня СБУ поширює повідомлення, що ні Москаль, ні Шилова не надали фактичних свідчень причетності Ступака. Його світа нагадує, що Шилова "ксєнофоб, провокатор, клєвєтник etc.". 
Питання: чи хтось спробував розібратися, що насправді відбувається?
( далі більше )

Дорогою у Ворзель. Чесно стирене у Андрія Шийчука з контакту.

Быстрее всего меня выводят из себя глупые и/или поверхностные люди. То есть это то, чего я терпеть не могу до жути.
Но, знаете, это ведь чудесно, когда поверхностность и/или глупость мешает стесняться своей поверхностности и/или глупости. Такая себе профилактика самоцензуры.

Самоцензура же и есть одной из форм того болезненного перфекционизма, от которого опускаются руки, не успев подняться, который в одном кругу интеллектуалов считают одним из главных недостатков украинского общества. Он мешает делать хоть что-то. 

И тут можно совсем иначе смотреть на понятие "ограниченный человек". Тогда ограниченный - не тот, кто глупый и/или поверхностный, а тот, кто сам себя сковывает. 

Єдина фотка зі мною з Семінару творчої молоді, з тих, що я бачила. 

Це робилося для одного з конкурсів. Треба було зробити фото на тему "Зберігайте спокій". 
Я пропонувала зробити фото з воплями на фоні крана з табличкою "немає гарячої води". Бо то реально треба було сигналізувати "зберігайте спокій", тоді як оголосили, що в кімнатах вода тільки холодна. 
Врешті вирішили, що шот буде таким. На мене в повний голос волають Ігор Процик і Василь Карп'юк.

Перший раз була на футболі. Недавно дізналася, що це хоч раз має зробити за своє життя нормальна людина :)
А тут ще й нагода підвернулася. Дніпро - Карпати. Та ще й, як я дізналася вже на стадіоні, це була завершальна гра сезону. Так що вчасно.

На стадіоні добило, що спочатку мені сказали, що з платиковою пляшкою можна тільки, якщо без кришечки. А потім сказали, що взагалі не можна. І я лишилася без води. Що з моїм кашлем - дуже сумно.

Були відносно недалеко від фан-сектора. Тобто трохи відчули. Ми з Максом вболівали за Карпати. Сподіваюся, вони не тому програли :)



Якщо придивитися, то на фото, яке між іншим зробила atanoissapa, видно фанів, які вибігли на поле після матчу.
На стадіоні було понад 15 тисяч людей.
Добре, що фани Дніпра і Карпат між собою дружать. До нас потім на вулиці підходили, переходили на українську і питали, як там у нас у Львові :))) Був такий трохи підпитий дядько, який гарною українською вибачався за свою погану українську, мовляв він взгалі на якусь частину туркмен (чи десь звідти). І казав, мовляв, то всьо чухня, що Україна Лівобережна чи Правобережна, вона наша і ми її нікому ніколи не віддамо.

Ну і головне, що Карпати лишилися у Прем'єр Лізі. Може, повболіваємо наступного сезону :)

Друзья приумножают познания, размышления, любовь к прекрасному :)
В Харькове мне показали фильм, первую половину которого я смотрела с недоумением. А досмотрев, уже почти неделю не могу выкинуть из головы. 
Кто не видел ещё, очень рекомендую. 

Воображаемая любовь 



На шоте один из главных персонажей, он же режиссер, продюсер, сценарист и т.д., которому на момент выхода фильма был 21 год.

Вчера в поезде:
"Главное, что дитё сытое и привязанное".
Дело в том, что женщина ехала с сыном-школьником, оба на верхних полках. И она попросила соорудить конструкцию из ремней, чтоб дитё не упало. Дитё успело заявить, что его заточили в "хуже, чем в тюрьме" :)
Так что вчера в поезде №72 привязывали детей к верхним полкам (то же самое было с маленькой девочкой).

***
Вспомнила, как преподаватели рассказывали забавную историю. Одна женщина-заочница просила не ставить ей "4" на экзамене, а поставить "3". Такое странное желание она объяснила тем, что ребёнок дома увидел её зачетку и удивился, мол, мама, неужели ты так плохо учишься, что у тебя одни тройки. Мама сказала, что других у них просто не ставят. И потом пришлось воплощать это в жизнь :)

***
А ещё у нас кошка родила. Четверо котяточек. Так что подыскиваю, кому нужны коты. Есть мальчики и девочки. Только не знаю в каких пропорциях. Все темные: черные, серые, в рыжую пятнышку :) Фото позже - когда хоть подрастут малёхо. А то им только 2 дня.

Может, кому-то нужна книга Фаулза "Червь"? 
А то мне надо место под Олю Гнатюк освободить...
Ещё могу Берроуза предложить (Уильяма) "Города красной ночи".  Мне не пошло почему-то, хотя очень хотела этого Берроуза.

Наші проблеми в проффесіоналізмі.
Згадайте, як ви навчалися в школі, в університеті/інституті/училищі. З якими думками потім прийшли на роботу... Міняти світ? Сумніваюся :))
Замість того, щоби розібратися, вивчитися, знати, прагнули отримати оцінку (тут ще й від педагогів залежить). І з таким підходом на роботі немає прагнення вирішити проблему, а тільки пересидіти і отримати зарплату. Я кажу про більшість, а не про кожного.
А тепер уявіть, що так само вчилися всі лікарі, міліціонери, прокурори та судді, чиновники, будівельники, інженери, економісти... Після такого по вулиці ходити страшно - раптом на тебе будинок завалиться.
Коли я читала проект стратегії національної безпеки, я була в ауті. Це стратегія??? Це суцільне загальне місце. Набір штампів, розкиданих на кілька десятків сторінок у довільному порядку. Це люди, які називають себе експертами і похвали від президента отримують.
Ще один приклад із, скажімо так, особистого. Міліція розслідує кримінальну справу. Не вчили вони ні законів, ні інструкцій. А тільки запам'ятали, що їм все можна. Наробили купу процесуальних помилок, зліпили справу і передали до суду. Суд вовтузився і (зумисно чи ні) теж наробив купу помилок, які тепер оскаржуються в апеляції. І з кожним наступним етапом цей моток безграмотності та профанації тільки збільшується. І комусь доведеться його розплутувати.
Я дуже часто згадую статтю Почепцова "Модно бути розумним, а не вибудовувати маєтки". Це тільки здається, що нахабні, пихаті та пронирливі правлять світом. Вони знаходяться на вершині лише мить. А майбутнє належить справжнім, думаючим, цілеспрямованим і самодостатнім.

Дуже болісно сприймаю "відродження з попелу" Віктора Медведчука. Для мене ця особа - вселенське зло. Я можу порівняти його із чекістом, який безжально, і оком не моргнувши, виконує накази, ступаючи по трупах. Це безпринципність, пристосуванство, лицемірство...
Він стверджує, що не претендує на входження до парламенту. Але його кампанія є публічною. Тобто він розраховує на поновлення якогось там рейтингу, набрати кредит громадської довіри? Якщо так, я щиро сподіваюся, що другого шансу йому не дадуть. Бо інакше мені буде дуууже важко любити цю країну.