?

Log in

No account? Create an account

Світ за межами слів

96 хвилин по мені весь час бігали мурахи. Від одних тільки звуків було боляче фізично і морально, страшно, прикро, але невимовно вільно та щасливо. Благословення, дихання життя. Так трактується «Барака» – назва документального фільму Рона Фріке.

У кінотеатрі «Правда» в рамках проекту «Інше кіно» до 22 січня триватиме прокат відреставрованої версії фільму 1992 року. Більше року команда збирала кадри у 24 країнах із п’яти частин світу.  Пейзажі та розмірене життя міст, племена, обряди, традиції різних релігій, пам’ятки древності та культові споруди створюють цікаву подорож, породжуючи смисли.

За всі 96 хвилин не звучить жодного слова, немає як такого гострого сюжету, кадри просто змінюють одне одного. Проте відірвати погляд неможливо. Не тільки тому, що ці кадри неймовірно красиві. Ритм монтажу та музичний супровід роблять картину справжнім мистецтвом. А під мистецтвом я розумію те, що відчуваєш серцем.

Цей фільм апелює не до розуму. Так, постійно виникають питання: де це знято, що це за обряди, які саме це народи, які події зафіксував автор та до яких історичних подій звертається? Але не треба Гугла та Вікіпедії, аби співпереживати тому, що розгортається на екрані.

Ми різні, так само як різною може бути природа: тихі річки, стрімкі водоспади, пустельні дюни, гарячі вулкани. У нас різні релігії, традиції та уявлення про світ, ми знаходимося на різних витках цивілізації. І чим ближче до цивілізації – тим більше суму і байдужості в очах.

Люди, котрі ведуть привабливе за формою, зрозуміле життя за розкладом, надто сильно схожі на курчат із птахоферми, чиє існування не виходить за межі конвеєра.

Хтось лишається на узбіччі. Несправедливість. Війна. Вже інший, злий вогонь. І закляклий, безнадійний страх в очах замордованих.

Та над всіма нами одне і те саме спокійне зоряне небо. Світ за межами слів, який хочеться пізнавати, широко відкривши очі та серце.

Розміщу тут повну версію своєї статті з Тижня про справу "дніпропетровських терористів", бо кінцевий варіант позбувся двох моїх улюблених абзаців :)
Запрошую до читання всіх, кому цікаво. Скажу, що за цією справою я стежу фактично із перших днів. І сама була схильна до різних конспірологічних версій. Проте чим далі я дивлюся, тим більше переконуюся, що ніякої конспірології тут немає. Її створює бикувате ставлення правоохоронців до свого права мовчати. А там, де немає ясності - немає довіри, і народжуються легенди. Шкода тільки, що правоохоронці ніяк не второпають, що ця ж закритість, яку вони вважають силою - їхня слабкість.
Далі - статтяCollapse )
На четвертому етапі ВПШ мене могло і не бути. Хоча зараз, побувавши там, я в цьому вже починаю сумніватися. Як ідеалістка і поміркована фаталістка :) відповідально заявляю, що я мала там бути. В цій точці мого життя це найбільше, що було мені потрібно.Мрії про новий світ та реальністьCollapse )

The Reader

Об этой книге я узнала, листая своего Кундеру. На задних страницах книги, в информации от издательства она была в списке рекомендованных. Я прочла описание и поняла: это то, что надо. А после прочтения первых строк окончательно в этом убедилась. Речь о "Чтеце" Бернхарда Шлинка.

15-летнему парню становится плохо на улице из-за болезни. Проходившая мимо женщина помогает ему. Он приходит сначала поблагодарить её, а потом уже и сам не совсем осознает почему. С Фрау Шмитц - так её зовут - он приобретает свой первый сексуальный опыт. "Следующей ночью я в неё влюбился", - говорит Михаэль. А в следующей главе он наконец-то спрашивает её имя. Когда она спросила, с каким животным он мог бы её сравнить, он долго думал. А затем сказал - с лошадью: такая же гладкая на ощупь и сильная под кожей. Их странные отношения длятся несколько месяцев. А потом она пропадает. Дальше я ещё не читала. Но судя по аннотации, во время их следующей встречи он узнает, что фрау Шмитц - сотрудница концлагеря. 

Стиль Шлинка напомнил мне "Толстую тетрадь" Аготы Кристоф. И даже не столько по времени событий и атмосфере в произведении, сколько по лаконичности и в то же время глубине психологизма, серьёзности смысла при лёгкой наивности изложения, той выдержке между прямотой и завуалированностью, когда намек уже не намек, когда детали не оставляют сомнений. 

Теперь можно лучше понять мой восторг, поскольку кроме того, что это потрясающая (пока что у меня именно такое впечатление) книга, она ещё и экранизирована! Я безумно люблю хорошие экранизации хороших книг. А особенно, если сам автор тоже работал над сценарием. Кроме того, фрау Шмитц сыграла Кейт Уинслет, что само по себе восторг. Но это не просто восторг, а восторг-восторг, поскольку Уинслет за эту роль ещё и получила Оскар в 2009 году. Ну а то, что режиссер фильма - Стивен Долдри - оказался парнем последовательным, и после Чтеца экранизировал ещё и "Жутко громко и запредельно близко" Фоера - только дополняет картину моих ожиданий. 

Так что следующий фильм для просмотра определен. Только вот дочитаю. И надеюсь не разочароваться. 

mass

Люблю Кундеру ещё и за то, что он так точно и тонко пишет о том, что чувствуешь, и что так сложно выразить словами. И кажется, что этот человек невообразимо умудрен опытом и знает всё на свете.

"Спустя год, другой, после того как покинула Чехию, она по чистой случайности оказалась в Париже как раз в годовщину русского вторжения. В городе проходила манифестация протеста, и она не могла устоять перед тем, чтобы не принять в ней участия. Молодые французы поднимали кулаки и выкрикивали лозунги против советского империализма. Эти лозунги нравились ей, но вдруг она с удивлением обнаружила, что не в состоянии выкрикивать их купно со всеми. Она смогла выдержать среди демонстрантов не больше нескольких минут.
Когда она поделилась своими переживаниями с французскими друзьями, они удивились: "Выходит, ты не хочешь бороться против оккупации твоей родины?" Ей хотелось сказать им, что за коммунизмом, фашизмом, за всеми оккупациями и вторжениями скрывается самое основное и всеобъемлющее зло; образом этого зла для нее навсегда стала марширующая демонстрация людей, вскидывающих руки и выкрикивающих в унисон одинаковые слоги. Но она знала, что не сумела бы это им объяснить".


Невыносимая легкость бытия

шокова терапія

вибачте за треш... і не питайте, як так вийшло, що я його побачила... але не втрималася... 
це просто ппц яке збочення виписувати такі заголовки

Мертвого тернополянина протягнуло аж в Чернівецьку область

Романтика

Нарешті трохи розгреблася з часом, тепер час розгребстися зі спогадами.

уривки Collapse )
Довкола вибухів у Дніпрі розгорнувся черговий скандал.
Спочатку нардеп Геннадій Москаль заявив, що віце-губернатор Іван Ступак може стояти за цими вибухами, оскільки зацікавлений встановити свій вплив в УСБУ Дніпропетровської області. Потім депутат облради Вікторія Шилова, яку недавно виключили з ПР, робить заяву, що готова дати свідчення щодо можливої причетності Ступака до терактів. Ступак одразу заявляє, що подасть на Шилову в суд за наклеп. Наступного дня СБУ поширює повідомлення, що ні Москаль, ні Шилова не надали фактичних свідчень причетності Ступака. Його світа нагадує, що Шилова "ксєнофоб, провокатор, клєвєтник etc.". 
Питання: чи хтось спробував розібратися, що насправді відбувається?
далі більшеCollapse )


Дорогою у Ворзель. Чесно стирене у Андрія Шийчука з контакту.

deep inside

Быстрее всего меня выводят из себя глупые и/или поверхностные люди. То есть это то, чего я терпеть не могу до жути.
Но, знаете, это ведь чудесно, когда поверхностность и/или глупость мешает стесняться своей поверхностности и/или глупости. Такая себе профилактика самоцензуры.

Самоцензура же и есть одной из форм того болезненного перфекционизма, от которого опускаются руки, не успев подняться, который в одном кругу интеллектуалов считают одним из главных недостатков украинского общества. Он мешает делать хоть что-то. 

И тут можно совсем иначе смотреть на понятие "ограниченный человек". Тогда ограниченный - не тот, кто глупый и/или поверхностный, а тот, кто сам себя сковывает. 

Tags:

Profile

default
ooany_wonderoo
Зоя Красовська

Latest Month

January 2014
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by phuck